Два дні в Гданську — і понад 160 підписаних угод на суму більше €10 млрд. Я був там, серед семи з половиною тисяч учасників, і головне, що я звідти привіз, — це не цифри. Цифри лише верхівка. Головне, що сталося в Гданську, — змінилася сама логіка розмови про відновлення України.
Від донорства до інвестицій
Ще кілька років тому конференції з відновлення були переважно про масштаб руйнувань і потребу в допомозі. Гданськ говорив іншою мовою.
Mikael Björknert, голова наглядової ради ПриватБанку, сформулював це чітко: найважливіше, що міжнародна спільнота може зробити для відновлення, — почати інвестувати в нього, а не лише жертвувати кошти. І це не теза зі сцени. ПриватБанк — найбільший в Україні, 18 мільйонів клієнтів — фіксує зростання портфеля бізнес-кредитування більш ніж на 60% за минулий рік. Майже 40% виданих кредитів — інвестиційні: компанії позичають не на поточні потреби, а на обладнання, розширення, майбутнє. Це поведінка не тієї економіки, що чекає на відновлення. Це економіка, яка вже відновлюється.
Масштаб при цьому лишається відрізвляючим. Загальна потреба України в реконструкції — майже $588 млрд на десятирічному горизонті (оцінка RDNA5, лютий 2026), майже втричі більше за річний ВВП країни. Світовий банк вважає, що приватний капітал може покрити близько 40% цієї суми. Грантів і гарантій не вистачить — потрібні інвестиції. І це, по суті, запрошення для бізнесу.
Що підписали в Гданську
Прем’єр-міністерка Юлія Свириденко підбила підсумки: 160 угод, понад €10 млрд за два дні — рекорд за всю історію конференцій з відновлення.
Серед ключових:
€3,2 млрд — перший транш Ukraine Support Loan, нового фінансового інструменту ЄС для України в рамках програми на €90 млрд.
$3,4 млрд — нова угода зі Світовим банком на підтримку бюджету і реформ.
€470+ млн — пакет EIB Group: позики, гранти, гарантії для житла, транспортної зв’язаності і приватного сектору.
€260 млн — перші зобов’язання European Flagship Fund for the Reconstruction of Ukraine, зорієнтованого на критичну інфраструктуру, енергетику, транспорт і логістику.
€500+ млн — нові інвестиції ЄБРР, який довів загальний обсяг підтримки України у воєнний період до €10,5 млрд.
Окремо — страхування ризиків. US International Development Finance Corporation і MIGA (група Світового банку) підписали рамкову угоду про політичне страхування ризиків для інвестицій в Україну. Для приватного капіталу це принципово: без розподілу воєнних і політичних ризиків великі інвестиційні рішення не ухвалюються.
Інфраструктура і логістика: від слів до проєктів
Окремої уваги — і, зізнаюся, моєї особистої — заслуговує інфраструктурний блок. Уперше він був не тематичним треком, а повноцінною інвестиційною платформою з чотирма напрямами: транспортна зв’язаність, енергетична стійкість, цифрова трансформація та регуляторне узгодження з ЄС.
Контекст тут важливий. Інфраструктура України більше не є суто внутрішньою мережею. Вона частина європейської системи постачання, аграрного експорту, військово-цивільної мобільності та інтеграції до єдиного ринку ЄС.
Практичний результат — Ukraine Transport Support Fund, ініціатива України, Швеції, Литви, Канади та International Transport Forum. Його логіка відрізняється від великих програм: фінансування малих і середніх проєктів у дорожній, залізничній, морській та логістичній інфраструктурі. Ремонт критичних ділянок, обладнання прикордонних вузлів, підтримка експортних маршрутів — без цього великі коридори не працюють.
Міністерство розвитку громад презентувало портфель із понад 30 PPP-проєктів приблизно на $5 млрд: концесії портів Чорноморська, Північний обхід Львова, модернізація коридору Ягодин–Ковель–Луцьк, реконструкція М-15 Одеса–Рені, інтермодальний хаб «Скнилів». 15 із них визначені пріоритетними для запуску вже цього року.
Це зміна тону. Україна звітує вже не про масштаб потреб, а про прогрес у підготовці проєктів — від ідеї до техніко-економічного обґрунтування і тендерів.
Бізнес іде в Україну. Питання логістики — одне з перших
За всіма фондами, деклараціями й меморандумами стоїть одне просте запитання, яке я чув у Гданську знову і знову — у розмовах з інфраструктурними гравцями, з людьми із залізниці й портів, з іноземними компаніями, що тільки приглядаються до ринку: як організувати роботу бізнесу в Україні на практиці?
Коли іноземна компанія заходить на новий ринок, їй потрібен не консультант, який пояснить, як влаштована українська логістика. Їй потрібен партнер, який уже знає маршрути, митницю, складську інфраструктуру, специфіку регіонів — і просто робить свою справу.
Саме цим ми в УВК займаємося понад двадцять років. Ми — перший вітчизняний 3PL-оператор України, на ринку з 2001 року. Складські комплекси класу A/A+ у п’яти містах: Київ, Харків, Дніпро, Львів, Одеса. Національна дистрибуція, міжнародні перевезення, митне оформлення. Двадцять років у країні, яка зараз у центрі уваги всього світу.
Складна логістика — наша звична робота. І коли я кажу іноземному партнерові, що ми працюємо там, де інші зупиняються, — це не маркетинг. Це те, що ми робимо щодня.
Замість висновку
Один із головних підсумків Гданська сформулювали так: URC — це вже не конференція потреб. Це стартовий свисток для реальних проєктів.
Євген Навроцький,
CEO UVK